Під час Великої депресії Гарольд і Мері Леонард жили скромно, рідко витрачаючи на себе багато грошей. Їхня ощадливість призвела до “переповненої чаші”, з якої вони щедро виливали на свою церкву, благодійні фонди та інші організації, в які вірили. Марія мала велике, співчутливе серце і протягом усього свого життя відчувала покликання служити тим, хто, на її думку, був позбавлений надії. Її волонтерська діяльність включала роботу з ув’язненими, мешканцями будинків престарілих та самотніми людьми. Для її трьох дітей не було несподіванкою те, що Марія вирішила дарувати так щедро після смерті, як вона робила це протягом усього життя. Гарольд і Мері заповіли заснувати цей фонд, щоб підтримувати широкі та постійно мінливі потреби громади, допомагати малозабезпеченим людям покращити своє життя, сприяти створенню більш мирного та справедливого світу, а також допомагати громадам Центрального Нью-Йорка, які вона та її сім’я називали своїм домом.