Хороша якість життя. Ця ідея лежить в основі рішення Анжели Вінфілд і Ланса Лайонса жити – і віддавати – в Центральному Нью-Йорку. Окрім доступної вартості життя, гарної погоди, багатих природних ресурсів і багатого мистецького та культурного ландшафту, Центральний Нью-Йорк – це місце, де вони знайшли свій дім і де вони прагнуть змінювати світ на краще.
Анжела, менеджер з питань різноманітності, рівності та інклюзивності, та Ланс, менеджер з нерухомості, беруть участь у роботі багатьох місцевих неприбуткових організацій як члени правління, прихильники, меценати та бенефіціари. Спільним для цих організацій – і пристрасті Анжели та Ланса до них – є місія допомагати людям знайти незалежність, збагачення, можливості та доступ.
“Я роблю все, що можу для суспільства, тому що коли я осліп, мені потрібна була допомога. І для цього існують відповідні організації та люди, – каже Ланс. “Якщо я можу чимось допомогти комусь іншому або кільком людям на моєму шляху, я з радістю це зроблю”.
Анжела і Ланс вважають підтримку, яку вони отримали від “Аврори Центрального Нью-Йорка” та інших місцевих сервісних організацій, каталізатором їхньої віддачі. Вони обидва мріють про майбутнє, в якому кожен має шанс досягти успіху, і ніхто не буде обмежений обставинами. Спираючись на власний життєвий досвід, Анжела, незряча чорношкіра жінка, та Ланс, незрячий білий чоловік, є пристрасними захисниками расової рівності та прав людей з інвалідністю. За їхніми власними словами, “Не повинно бути складно бути чорношкірим і не повинно бути складно бути сліпим. Ми хочемо збільшити справедливість і рівність для майбутніх поколінь”.
Анжела виросла в Ньюбурзі, штат Нью-Йорк, зі своїми братами і сестрами та батьками, які, будучи вчителями і студентами коледжу в першому поколінні, завжди демонстрували своїм дітям важливість освіти і віддачі. Батько Анжели виріс у долині Гудзона, а мати – у Північній Кароліні, на сегрегованому Півдні. Дідусь Анжели, який мав лише чотири класи освіти і не вмів читати, став першим інвестором у нерухомість, і цей досвід Анжела згодом повторила. Її бабуся, яка мала сьомий клас освіти, працювала хатньою робітницею, готувала їжу та прибирала в сім’ях білих. Будучи студенткою коледжу в другому поколінні, яка отримала ступінь бакалавра в Барнардському коледжі та юридичний ступінь в Корнельському університеті, Анжела вважає свою освіту інструментом, який допоміг їй розвиватися. Вона розглядає освіту та доступ до знань, як формальних, так і неформальних, як вирішальний компонент для подолання перешкод, які, як вона сподівається, зникнуть у майбутньому.
“Я не втратила свою ідентичність, – сказала Анжела. “І я володію, приймаю і пишаюся кожною з них. Я незряча чорношкіра жінка, і це було для мене джерелом стресу, викликом і перешкодою. І це все ще створює виклики та бар’єри. … Але те, що дійсно мене надихає, мотивує і дає мені зрозуміти, що ці проблеми мають значення, – це те, що якщо ти можеш подолати бар’єри, це не означає, що вони повинні існувати”.
Ланс виріс у сім’ї з низьким рівнем доходу в Оберні, штат Нью-Йорк, де його виховував батько-одинак, який працював водієм вантажівки. Ланс був студентом коледжу в першому поколінні. Хоча в дитинстві він не відчував себе привілейованим, тепер він усвідомлює, що мав несправедливі переваги на основі раси, статі та здібностей. Завдяки шлюбу з Анжелою і тому, що він став частиною її сім’ї, він глибше зрозумів структурні бар’єри та расову несправедливість, з якими вона та інші кольорові люди продовжують стикатися по всій країні. Втрата зору пізніше в житті, у віці 29 років, також змінила усвідомлення і перспективу Ланса, оскільки він перейшов від простого сприйняття бар’єрів, з якими стикаються люди з інвалідністю, до безпосереднього відчуття і переживання їх.
Анжела і Ланс хочуть, щоб люди знали, що існують шляхи через бар’єри, навіть якщо це не завжди так здається. “Все можливо”, – каже Анжела. “Ви можете досягти успіху і ви можете процвітати”.
“А ще важливо пам’ятати, що таке успіх для вас. Він має бути вашим”. Ланс додав: “Робіть все, що можете, і допомагайте всім, кому можете, на цьому шляху”.
Анжелу та Ленса також об’єднує спільна любов до мистецтва – переважно до театру та перформансу, оскільки ці види мистецтва дають можливість співпереживати різним історіям та перспективам, а також залучати різноманітну аудиторію. Вони регулярно відвідують вистави в Обернському державному театрі, Сиракузькій сцені та театральній компанії REV, організації, в якій Анжела також є членом правління. Мистецтво надає потужні платформи для інклюзивності та репрезентації, і Анжела та Ланс сподіваються покращити доступ до нього – як на сцені, так і за її межами – для людей з будь-якими здібностями, засобами та походженням.
Щоб допомогти прокласти майбутні шляхи, Анжела та Ланс вирішили залишити свій спадок Фонду громади, який створить фонд після їхньої смерті. Їхній фонд буде підтримувати расову рівність, права людей з інвалідністю, освітні та професійні можливості, а також доступність мистецтва в Центральному Нью-Йорку – всі ті справи, які сприятимуть досягненню їхньої мети – допомогти зробити життя людей кращим.
“Завдяки Фонду громади наш дар може розвиватися разом з потребами, які можуть виникнути в майбутньому, – сказала Анжела. “Ми робимо те, що можемо, поки ми тут. А потім, коли нас не стане, робота продовжиться”.
